Ми кажемо й робимо зусилля, щоб вони жили в наших серцях, у нашій пам’яті завжди. Бойовий медик, Володимир Бутко загинув 28 липня 2024 року. Колись він навчався в стінах цієї школи. З бажанням та натхненням малював, ліпив, круто танцював українські народні танці. Здобув професію художника, працював вчителем скульптури, рисунку, живопису та композиції в рідній школі – Опішнянському державному художньому ліцеї імені Василя Кричевського. Російська агресія змусила Володимира Михайловича взяти в руки зброю та стати на захист добра, справедливості, краси, своєї сім’ї та країни.
Адже був надзвичайно відповідальною, доброю та щирою людиною. Навіть на фронті він знаходив час для творчості, в перервах між завданнями малював для побратимів дружні шаржі. Ще навчаючись в школі, Володимир любив ходити на пленери, милуватись й зображувати на папері мальовничі краєвиди Опішні. Згадуючи цю світлу людину, талановитого художника, який 3 вересня святкував би свій день народження, ми вийшли на пленер і присвячуємо цю творчу подію пам’яті нашого Володимира Бутка. Старшокласники малюють безмежні пейзажі української землі, які відкриваються з пагорбів, що поблизу селища. Це не лише краса, а й глибина та величність нашої історії: Скіфське городище, Кардашів вал.
Важкі часи народжують Героїв. Сьогодення України виборюють вони й віддають життя заради майбутнього. Нехай в кожному поруху пензля вимальовується шана й вдячність Воїну – Володимиру Бутку. Його ім’я завжди житиме в наших серцях, у пам’яті й творчості.
Герої не вмирають!!
