Більше десяти років тому Дарина Лапіна вперше відкрила для себе звабливий світ творчості, зайшовши в перший клас Опішнянського державного художнього ліцею імені Василя Кричевського.
Маленька кароока дівчинка завжди приваблювала своєю безпосередністю, нестримною енергією позитиву, креативністю й відкритістю. Глина в маленьких рученятах набирала незвичних форм, що народжувались завдяки її безмежній фантазії. Зростала Дарина й з кожним днем відточувалась її майстерність. Сьогодні вона випускниця.
Пройдений нею шлях, сотні годин навчання, старанність і натхнення вилились у випускну роботу з гончарства, яку дівчина назвала «Очима тиші…».
Філософія бачення автора, яку вона хоче показати світу за допомогою пластики глини, стихії вогню та креативності думок і творчості. Спостерігайте за процесом творення шедевру й насолоджуйтесь красою мистецтва та юності.
Ці дві красиві дівчини – друзі, у школі вони всюди разом, та й поза школою частенько зустрічаються. Вони навіть трішки між собою схожі. І випускну роботу з гончарства вирішили виконувати спільно.
Тож назва «Друзі» скульптурній композиції також підходить ідеально. Поліна навчається у Ліцеї з першого класу, Марина прийшла до нашої школи у 9 класі. З того часу й розпочалась їхня товариська історія, навчання, творчість та відпочинок. Уроки гончарства, живопису, рисунку та композиції – прекрасна база для формування життєвої гармонії, бачення й творення прекрасного. Зробити садово-паркову скульптуру досить не просто, для цього потрібне перш за все бажання, майстерність та багато годин праці заради результату, який змусить дивуватися й захоплюватися. Тож спостерігайте, як працюють дівчата, як оживає глина й перетворюється на монументальний мистецький твір.
Коли глина оживає: «Музичний дуалізм» Катерини Волошиної. Що ви бачите, дивлячись на шматок глини? Для когось це просто матеріал, але для Каті — це можливість втілити справжню симфонію.
Її випускна робота з гончарства «Музичний дуалізм» — це не просто витвір, це розмова форми зі звуком. Спостерігаючи за процесом, стає зрозуміло: кожна лінія, кожен вигин, силует, колорит — це виважена стратегія дівчини, де в гармонійному тандемі поєднуються музика та мистецтво.
Від чорно-білих клавіш рояля до грайливих котів-муркотів, що «оживають» на наших очах — ця композиція доводить, що традиції можуть звучати по-новому, сучасно і натхненно.
Традиції, в які заглиблювалась Катерина на уроках гончарства в Опішнянському державному художньому ліцеї імені Василя Кричевського.
Запрошуємо поринути у творчий процес разом з Катериною Волошиною та заслухатись гармонією «Музичного дуалізму»
Традиції — це не просто минуле. Це фундамент, на якому народжується щось нове, живе і неймовірно красиве.
«Стратегія традиційності» — таку назву має випускна робота з гончарства Анастасії Даценко — проєкт, що втілює традиції в сьогоденні, у глиняних формах та власному творчому задумі. Тут відчувається легкість народних мотивів, переплетена з особливою творчою стратегією автора.
Анастасія доводить: сучасне мистецтво може бути глибоким, традиційним і водночас неймовірно стильним.
«Родинне коло» – фантастична керамічна історія від Назарія Даценка. Це справжня магія, де терпіння, фантазія та вправні руки створюють арт-об’єкти, що дихають життям.
«Родинне коло» – історія про тепло й сімейний затишок, про спільну мету й єдину мрію, про кожну близьку людину й всіх рідних разом.
Робота з глиною — це завжди виклик: від задуму до фіналу потрібно пройти довгий шлях.
Цим шляхом і рухався Назар Анепір реалізовуючи в глині власну ідею – твір, який назвав «Гармонія». Сам процес творення вимагає гармонії в душі, гармонії в сприйнятті світу, щоб виріб набув цікавих форм та милував око відвідувачів Ліцею. Думаємо, що Назару це вдалося, адже його робота викликає позитивні емоції, приємні спогади про своїх домашніх улюбленців.
Запрошуємо за лаштунки створення випускної роботи – керамічної скульптури під назвою «Сила землі», автором якої є Максим Кирячок.
Опішнянські майстри у своїй творчості часто звертались до зооморфної пластики, виготовляли скульптури «Баранів», «Коней», «Левів». Максим також вирішив заглибитись у традиції, переосмислити давні форми та надати їм нового звучання. Твір є прикладом того, як традиційне мистецтво кераміки оживає завдяки кропіткій праці, таланту та особливому баченню автора. «Сила землі» й сила духу та гармонія творчості відчувається у кожному поруху міцної статури молодого хлопця. Сила української землі є і в кожній травинці, що схляється від поруху вітру, у кожному пагорбі, що зберіг пам’ять історичних подій, у шумові лісів, галасі дітей, співові пташок та трепетній мелодії державного гімну, у жовто-блакитній колористиці прапору.
Сила української землі – у кожному творі українських митців і в цій керамічній скульптурі.
Пропонуємо зазирнути до творчої майстерні та побачити етапи створення випускної роботи «За крок до пострілу…». Автор проєкту — Іван Шестаков.
Створення такої фігури лучника вимагає не лише таланту, а й точного конструкторського розрахунку. Спостерігати за тим, як окремі деталі та геометричні пласти крок за кроком перетворюються на наповнений внутрішньою енергією образ — справжнє задоволення. Результат вражає своєю архітектонікою.
«Струни української душі»…
Твір про музику, що звучить у душі кожного українця, лине любов’ю до своєї землі, до її глибинних культурних надбань, одним із яких і є музика. Саме таку ідею розкриває авторка керамічної роботи – випускниця Кароліна Деркач.
У кожному її дотику до глини, у кожній лінії традиційного орнаменту оживає наша історія, історія звершень та падінь. Музика і глина – невід’ємні й звучать в унісон, особливо у виконанні талановитої та старанної Кароліни, яка ще й вродою є справжня українка.